MEGA маркетплейс Туран Псилоцибиновые грибы Psilocybe

Але, народ! Що там у вас по партіях та закладках? Збираюсь я рубати такий екстра наркотик, що аж слина піде. Не хочу просо себе прокачувати, чуйте сподіваюсь?

Отак, одного прекрасного дня я вирішила, що пора вийти зі звичних рамок та випробувати щось новеньке. Зокрема, псилоцибинові гриби – це моя нова вже закладка в житті. Я говорю, це вам не пудра або там щось інше примітивне. Але про все по порядку, давайте я вам розкажу, як саме це все сталося.

Закинувши свої початкові пошуки в інтернеті, я не очікувала такої кількості пропозицій. От це вам не будь-який звичайний хімік, ви знаєте. Ось так, роздивляючись серед зелених об'яв, я вибрала найбільш вигідну пропозицію – "Псилоцибінові гриби, перша якість. Краща ціна в місті!". Він мені до дому доставив, так що я навіть не замовляла.

Коли він до мене по прізвищу попер, видно було, що це не зовсім новак. Він мав такого чалого вигляду, наче вже накурився чимось інтересненьким. Після здачі грошей, я швидко повернулася до свого вай-фаю та розпакувала цей мій "сюрприз".

Ох, хлопці! Я замислилася, як все ж підкумарила. Якби ви бачили моє обличчя, коли я вийняла гриби з пакетика. Була там така краса, такий колір, як колорадський жук!

Щоб не загубити всю есенцію, я вирішила приготувати мушлі з цими щедрими грибами. Ну як, главний кухар у своєму пікантному надриві. Додала трішечки цибулі, часнику – вже слина пішла. А ще туди попала трошки масла, щоб це все гарно зігрілось. Та пропізнала їх таки, оті гриби – такі ріденькі, вчиняли вони хіба що втертий ефект на моє тіло та розум.

Тим часом, я облаяла свою ванну з повним розмахом. Вирішила, що досить мені бути звичайною, як всі інші. Хотілось чогось крутого, як в відео у блогерів. Та й фіг з ними, з тими блогерами – я сама можу зробити класні спа-процедури.

Діти, знаєте, моя ванна виявилась найкращим місцем для пісочниці. Там я слухала свою улюблену музику, плювала на всіх і все, і просто відчувала себе богом світу.

Наче я відкрила для себе нову сторінку в моєму житті. Кожен раз, коли я поправлялася, мені здавалося, що я здатна на все. Дивилася на своє відображення у дзеркалі та не могла повірити своїм очам – це ж істина, це царство, це абсолют.

Напевно, хтось може подумати, що я необдумана та безглузда. Але я не згодна. Я не химік, та але мої експерименти цілком вправляють моє чуття.

Тоді я згадала, що ще не випробувала кисеньну маску. Вирішила взяти свої спа процедури на новий рівень. Заскочила в аптеку, купила маску, ну і почала своє творіння.

Один з моїх друзів, також ветеран наркотичних розваг, сказав мені, що якщо хочу вижити, то маю порахувати час, скільки я збираюсь знаходитися у наркотичному оп'янінні. І ось я лежу на своєму новому шикарному дивані, підкумарена та готова відзначити найкращі миті свого життя.

Час летить, я проваляюсь в своєму світі, де немає ніяких проблем, страхів, лиш солодкий забуття. Невдовзі я починаю відчувати, що мій розум занурюється на глибину темряви, а думки стають вдвічі глибшими.

Здається, мені навряд чи вдасться убитися на наркотиці так сильно, як я хотіла. Це якщо говорити про фізичну смерть, звісно. Але відчути себе одним з тих світлих духів, які знаходяться між різними світами – ось це мені під силу.

Все вже позаду, я знаходжуся в тому стані, коли все просто хороше. Моя душа літає уночі, наче комаха навколо світла. А я знаю, що завтра все буде так само класно, бо я так само зачарована своїми закладками.

Друзі, навіть не знаю, як вас вітаю. Мабуть, найкращий спосіб – це запропонувати вам зі мною покататися на хвилі наркотичного екстазу. Але згадайте, що тут є свої правила та ризики. Дякую за увагу та пам'ятайте, що це все-таки молодіжний сленг.

Ну чо, бро, ты готов услышать рассказ настоящего гопника-наркомана? Отвечай, а то я тут уже обдолбался пептидами и головняками, а ты мне морфон не дашь.

Итак, история началась, когда я, знаешь ли, решил напилю себе каких-нибудь закладок. Ну, типа мазну кое-чего сасного, чтоб на площади чиллить, а не валяться дома как одинокий засранец. Заказал я себе псилоцибиновые грибы, говорят, дело охуенное, народ тоже берет, они как космический запил, а ты лопаешь и видишь цвета, как в комиксах, только натурально.

Короче, пришла посылка, я забежал за ней, будто через косяк, ведь нельзя допустить, чтобы кто-то другой взял мои грибы, а то обидно будет. А мы, гопы, не любим обиды, особенно, когда наркоту дело касается.

Принялся я, значит, готовиться к сасному празднику. Развожу грибы, смотрю, как они запиваются водичкой, и уже представляю, как я буду сидеть на площади и читать комиксы, ни о чем не думая. Такое ощущение, что весь мир, кроме меня, перевернулся с ног на голову. Ну да ладно, это для гопника только плюс, а не минус.

Как только грибы готовы, я их палю, и вот я уже в месте, где стало всем похуй на правила и запреты. Там, на площади, я оказался не один – еще пара гопников была, да и местные пацаны с конями там тусовались. А я в своем стиле – сидел на одной из скамеек, красноглазый и блаженный, с комиксами на коленях.

То, что я увидел на площади, оставалось только для меня – никто другой не мог понять, как гопник-наркоман может сидеть с комиксами и наслаждаться ими. Но мне похуй на мнение окружающих, я и так привык, что всех людей попеременно бесит или они мне.

Так я и сидел, перелистывал страницы и впитывал все, что было на них – цвета, эмоции персонажей, силу их воли. Забыл про свои головняки, забыл про обычную жизнь, забыл, что гопник – это не лучшее, что я мог себе придумать. Все вокруг меня казалось ярким, как магия нариков, только без химии, а с грибами.

И вот, когда я насмотрелся на комиксы до дыр в глазах, меня все-таки тронул звук копыт – кони пацанов подошли ко мне. "Типа, братан, ты здесь давно?" – спрашивает меня один из них. Я, естественно, похуй, ведь когда ты стонешь от сасности комиксов, все остальное – дело пятой графы.

"Не, братишка, только прибыл" – отвечаю я, безбашенно улыбаясь. А они, в свою очередь, отвечают: "Пиздуй или конишься!" Ну я, понятное дело, выбираю пиздить, потому что мне неохота кониться прямо сейчас, когда такие сасные комиксы!